Легедзине. Пам'ятник героям-прикордонникам і службовим собакам

На Черкащині є унікальний пам'ятник 150 прикордонним собакам, які «порвали» полк фашистів в рукопашному бою. Ця єдина за всю історію світових воєн і конфліктів, битва людей і собак сталася в самому центрі України багато років тому, а було все так ...

Йшов третій місяць війни, точніше, він тільки почався, коли в кінці липня відбулися події, що вперше змінили хід Другої Світової війни, або весь хід «Східної компанії», як називали війну в ставці Гітлера. Мало кому відомо, що за його ж наказом, до 3 серпня мав упасти Київ, а 8-го числа на «парад перемоги» до столиці України збирався приїхати сам Гітлер, та не один, а з вождем Італії Муссоліні і диктатором Словаччини Тіссо.

У «лоб» взяти Києва не представилося можливим, і надійшов наказ, обійти його з півдня... Так в людський чутці з'явилося страшне слово «Зелена Брама», місцевість, що не зазначена ні на одних картах великих битв Великої Війни. Цей лісисто-горбистий масив на правобережжі річки Синюха, біля сіл Підвисоке в Новоархангельському районі Кіровоградщини і Легезин Тальнівського району Черкащини лише сьогодні відомий, як один з найтрагічніших подій перших місяців війни. Та й то, завдяки тому, що учасником запеклих боїв в ході Уманської оборонної операції був відомий поет-пісняр Євген Аронович Долматовський.

З виходом в 1985-му його книги «Зелена Брама» (повного формату), таємниця «Зеленої Брами» була розкрита ... У цих місцях потрапили в оточення і були практично повністю знищені 6-я і 12-я армії Південно західного фронту генералів Музиченко та Понєдєліна, що відходили від західного кордону. До початку серпня вони налічували 130 тисяч чоловік, з Брами до своїх вийшло 11 тисяч солдатів і офіцерів, головним чином з тилових частин. Решта - або потрапили в полон, або назавжди залишилися в урочищі Зелена Брама ...

В окремому батальйоні прикордонного загону охорони тилу Південно-Західного фронту, який був створений на базі Окремої Коломийської прикордонної комендатури і однойменного прикордонного загону, з важкими боями, хто відступить від кордону, знаходилися службові собаки. Вони разом з бійцями прикордонного загону стійко переносили всі тяготи суворого часу. Командир батальйону, він же заступник начальника штабу Коломийського прикордонного загону майор Лопатин (за іншими даними, зведеним загоном командував майор Філіппов), незважаючи на вкрай погані умови утримання, відсутність належного корму і на пропозиції командування відпустити собак, цього не зробив. Біля села Легедзине батальйон, прикриваючи відхід штабних частин командування Уманського армійського угруповання 30 липня прийняв свій останній бій ... Сили були надто нерівними: проти півтисячі прикордонників полк фашистів. І в критичний момент, коли німці пішли в чергову атаку, майор Лопатин дав наказ послати в рукопашний бій з фашистами прикордонників і службових собак. Це був останній резерв.

Видовище було страшне: 150 (дані різні - від 115 до 150 прикордонних псів, в т.ч. і з Львівської пограншколи службового собаківництва) навчених, напівголодних вівчарок, проти фашистів, що поливали їх автоматним вогнем. Вівчарки впивалися фашистам в глотки навіть в передсмертних судорогах. Противник, покусаний в прямому сенсі і порубаний багнетами, відступив, але на підмогу підійшли танки. Покусані німецькі піхотинці, з рваними ранами, з криками жаху, сплигували на броню танків і розстрілювали бідних псів. У цьому бою загинули всі 500 прикордонників, жоден з них не здався в полон. А вцілілі собаки, за словами очевидців - жителів села Легедзине, до кінця залишилися відданими своїм провідникам. Кожна з уцілілих в тій м'ясорубці, вляглася біля свого господаря і нікого не підпускала до нього. Німецькі звірі, пристрілювали кожну вівчарку, а ті з них, кого не підстрелили німці, відмовлялися від їжі і померли від голоду на полі... Навіть сільським собакам дісталося - німці розстрілювали великих собак селян, навіть тих, хто був на прив'язі. Лише одна вівчарка змогла доповзти до хати і впала біля дверей.

Відданого чотириногого друга поселили, виходили, а по нашийнику на ній селяни дізналися, що це були прикордонні пси не тільки Коломийської погранкомендатури, а й спеціальної школи службового собаківництва капітана М.Є. Козлова. Після того бою, коли німці зібрали своїх загиблих, за спогадами жителів села (на жаль, вже мало хто залишився на цьому світі) було дозволено поховати радянських прикордонників. Всіх, кого знайшли, зібрали в центрі поля і поховали, разом зі своїми вірними чотириногими помічниками, а таємницю поховання сховали на довгі роки... Дослідник того пам'ятного бою Олександр Фука каже, що пам'ять про героїзм прикордонників і їх помічників серед жителів села була настільки велика, що, незважаючи на присутність німецької окупаційної адміністрації та загону поліцаїв, пів села хлопчаків з гордістю носили зелені кашкети загиблих. А ховали прикордонників місцеві жителі, ховаючись від фашистів, видирали з червоноармійських книжок і офіцерських посвідчень фотографії загиблих, щоб потім відправити їх для впізнання (зберігати такі документи було смертельною небезпекою, тому встановити прізвища героїв не вдалося). А запланована тріумфальна зустріч Гітлера і Муссоліні відбулася 18 серпня, але, звичайно ж, не в Києві, а там, у Легедзине, на тому шляху, який вів до Тального і який тримали, як свій кордон радянські прикордонники. А Київ радянські війська залишили 19 вересня.

Лише в 1955-му, жителі Легедзине змогли зібрати останки майже всіх 500 прикордонників і перенести їх до сільської школи, біля якої і знаходиться братська могила. А на околиці села, там, де і проходив єдиний в світі рукопашний бій людей і собак з фашистами, 9 травня 2003 р на добровільні пожертвування ветеранів Великої Вітчизняної, прикордонних військ і кінологів України був встановлений єдиний в світі пам'ятник людині з рушницею і його вірному одному - собаці. Такого пам'ятника більше ніде немає.

Пам'ятник являє собою меморіальний комплекс, розташований на невеликій височині. До пам'ятника веде асфальтована доріжка, по краях якої встановлені прикордонні стовпи. У центрі пам'ятника розташовується хрест, встановлений на колоні. На перекладині хреста розташовується епитрахиль, що є в християнстві символом жертовного служіння. Біля колони встановлені меморіальні знаки у вигляді полум'я вогню. З лівого боку колони знаходиться знак із зображенням радянського воїна з гвинтівкою в руках і медаллю Героя Радянського Союзу. На правій стороні знаходиться знак із зображенням службової собаки.

Біля підніжжя колони і пам'ятних знаків знаходяться три написи українською мовою.

У центрі біля підніжжя балюстради знаходиться напис, що інформує про подвиг прикордонників і їх службових собак:

«Зупинись i поклонись

тут в липнi 1941 року пiднялися в останню атаку на ворога

бiйцi Окремоï Коломийскоï

прикордонноï комендатури

500 прикордонникiв i 150 їx службових собак

лягли смертю хоробрих у тому бою,

вони залишились навiчно

вiрними присязi рiднiй землi»

Біля підніжжя пам'ятного знака прикордоннику знаходиться напис:

«Родять хлiба на полi бою

весну приносять журавлi

та все ж душа кричить вiд болю

за тих, хто вiчно тут лежить»

Біля підніжжя пам'ятного знака службовому собаці знаходиться напис:

«Вихованi прикордонниками

вони були вiдданими їм до кiнця»

Сьогодні відомі особи лише двох загиблих прикордонників.

Джерело: https://kolokray.com/f/legedzino-pamyatnik-sobakam.html