Замовлення в таксі

 Сьогодні після роботи вирішив підтаксувати. Це не вперше. Але насторожувала погода -- цілий день дощ і те, почало темніти в такий час. 

Від'їхав від роботи, включив програму для таксі, і сиджу, чекаю. Стараюся брати замовлення з району моєї роботи (Хімселище) і до району, де працює моя дружина (район Депоту) .

Вискочило замовлення з району вокзалу і до району Депоту. Подумав, що потрібно трохи крутнуться, але все рівно поїду в потрібний мені район. Вибрав замовлення, і після підтвердження завів машину. Трохи дав попрацювати, щоб і прогрілася і щоб конденсат з вікон поздувало. Після цього поїхав.

З третьої спроби під'їхав до будинку - трошки заплутався з адресами, заїхав до 2-го від вулиці під'їзду. Тільки став -- дзвінок по телефону. Взяв телефон, дзвонить замовниця і просить під'їхати до 2-го під'їзду. Відповів, що вже там. А вона сказала, що вийде блондинка в чорній курточці.

Вона сіла і ми поїхали. Пів дороги ми їхали мовчки. Потім вона заговорила за погоду. Так трохи розговорилися.

Коли ми доїхали, то вона попросила протягнути трохи дальше, якраз до її пункту призначення (дитсадочку). 

Вона дістала сто гривень (замовлення на 50 гривень). Коли почав шукати здачу, пасажирка сказала:

-- Можете дати тридцять гривень на здачу.

Я спитав:

-- А що ви такі щедрі?

-- Кожна робота повинна оплачуватися. Я доїхала з комфортом. - відповідає мені дівчина.  А в її голосі відчувається піднесення, радість. Я шукаю дальше, а вона каже: 

-- То давайте 20 гривень. Я у вас бачу 20 гривень.

Я здивовано і трошки жартома відповідаю:

-- Та як це так, я не бачу, а ви бачите?

-- Маю досвід. - каже вона.

Перед цим давав їй на здачу 50 гривень, вона не схотіла брати. Потім найшов 30 гривень, даю їй і кажу:

-- Ви мабуть на касі працюєте.

-- У медицині працюю. - відповіла вона і вийшла з машини. Мені здалося, що голос її став грайливим.

Вона пішла, а я поїхав.

Подумав, що нада було їй запропонувати почекати її і підвезти її додому з дитиною.

Не запропонував цього, за що й жалію.